ПУХЛИ́НА, и, ж.

1. Болюче припухле місце, здуття на шкірі людини або тварини. Біль улягся, І пухлина з руки зійшла помалу (Фр., XI, 1952, 341); Ревматичні пухлини робили ступні майже такими ж широкими, якими вони були завдовжки (Сміл., Сад, 1952, 118); Кілька днів процедур дали сподівані наслідки. Пухлина спала, хоч біль ніяк не проходив (М. Ол., Леся, 1960, 101); * Образно. Де-не-де палуба повидималась якимись пухлинами, видно на ній якісь пробоїни, рвані дірки (Гончар, Тропка, 1963, 238); // Припухле місце біля очей. Він Насуплено димить сигарою своєю, Сховавши між поморщених пухлин Очиці, заяложені блуднею (Бажан, Роки, 1957, 184).

2. Розрощення тканин, новоутворення в організмі людини або тварини. Багато пухлин, досягнувши значної величини, потім розсмоктується (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 272); До недавнього часу рентген при виявленні пухлин був єдиним і незамінним засобом (Рад. Укр., 15.І 1964, 3).

∆ Доброя́кісна пухли́на див. доброя́кісний; Злоя́кісна пухли́на — новоутворення в організмі людини або тварини, що має здатність метастазувати, розносити ракові клітини з плином крові або лімфи. Найбільше промені лазера впливають на тканини злоякісних пухлин, тоді як на здорові тканини вони майже не діють (Наука.., 12, 1965, 39).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 408.