ПУХЛЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до пу́хлий 2. Випадково здибалася йому на очі пухленька студенточка ташкентського вишу, Любочка Марковська (Ле, Міжгір’я, 1953, 15); Мар’янка.. тягла до яблуньки свої маленькі, пухленькі ручки (Цюпа, Назустріч.., 1958, 440).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 408.