ПУ́ХКАННЯ, я, с., рідко. Дія за знач. пу́хкати і звуки, утворювані цією дією. Трясовина випростувалась слідом за ним з тихим пухканням (Багмут, Опов., 1959, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 407.