ПУХИ́РЧИК, а, ч., рідко. Зменш.-пестл. до пухир 1, 2. * У порівн. Окремі росинки тьмяно поблискують срібними пухирчиками (Донч., Ю. Васюта, 1950, 191).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 407.