ПУХИРЕ́ЦЬ, рця́, ч. Зменш.-пестл. до пухи́р. Віспа — тяжка гострозаразна хвороба. У людини, яка захворіла на неї, з’являються характерні ознаки: пухирці на шкірі і слизових оболонках, лихоманка (Веч. Київ, 29.VII 1957, 3); Тішиться дитина — Забавка чудна: Надимає з мила Пухирці вона (Дн. Чайка, Тв., 1960, 305); Чоловік, одвернувшись од берега, став дивитися на зелений, прошитий білими смугами пухирців, пінистий слід від гвинта (Собко, Скеля.., 1961, 7); Пляшки були поприщені від шийки до дна білими пухирцями, мов насінням з дині (Панч, II, 1956, 70); Найдрібніші бронхи закінчуються легеневими пухирця ми, на тонких стінках яких в.. комірки (Анат. і фізіол. люд., 1957, 72).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 407.