Про УКРЛІТ.ORG

пухир

ПУХИ́Р, я́, ч.

1. Наповнений рідиною кулястий виступ на поверхні шкіри або слизових оболонок, що виникає при опіках, потертості та при деяких захворюваннях. Парубок показав долоні. Вони були такі порепані та в пухирях (Тесл., З книги життя, 1949, 4); Одежа на них пообгоріла, взуття попеклося, на руках знялися пухирі (Кучер, Чорноморці, 1956, 401); Клята кропива немилосердно жалила руки, і вони взялися пекучими пухирями (Донч., II, 1956, 521); На тілі дитини.. з’являються окремі червоні округлі плями; на них внаслідок відшаровування епідермісу дуже швидко утворюється характерний пухир (Хвор. дит. віку, 1955, 39); * Образно. Розмашистим кроком хлопець виходить на околицю Дрогобича. Капелюх на потилиці,.. вузькі, з пухирями на колінах, штани, босий (Кол., Терен.., 1959, 35); * У порівн. — А ти розкажи. Полегшає. Горе, як пухир: розріжі минеться,тепло відгукнувся Омелько (Тулуб, Людолови, II, 1957, 87).

2. Те саме, що пузи́р 1. Казан запарував, на воді бульбилась темно-іржава піна. З одного боку заплигали прозорі гарячі пухирі (Збан., Над Десною, 1951, 31); Серед озераплеса, де скидаються щуки, «як ночви», де пускають пухирі золотаві карасі (Вишня, Весна.., 1949, 137); * У порівн. Дирижабль сплив угору, як великий білий пухир (Трубл., Хатина.., 1934, 16).

3. Те саме, що міху́р 1. Одно-однісіньке зеренце шроту попало.. в нутро, але не прошибло пухиря; риба дуріла з болю, але не швидко мусила подохнути (Фр., III, 1950, 12); Він мовчки розшморгнув жовту, з свинячого пухиря калитку (Стельмах, І, 1962, 321); Він саме лікувався від каменів у жовчному пухирі на невеличкому курорті (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 594); * У порівн. Його вражений гонор роздувався, наче пухир глибоководної риби, яку витягли на поверхню (Жур., Вечір.., 1958, 110).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 407.

вгору