ПУФ, а, ч.

1. М’який низький табурет. — Ну, от тепер сідайте тут, — і вона показала йому місце біля своїх ніг. Він притягнув низенький пуф і сів (Хотк., І, 1966, 59).

2. тільки мн., заст. Буфи. — Була мода на кріноліни, потім на пуфи, потім на капелюшики з пташками (Фр., II, 1950, 302).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 406.