Про УКРЛІТ.ORG

пустун

ПУСТУ́Н, а́, ч. Той, хто любить пустувати, схильний до пустощів. — Прийде на тебе школа!було кричить наймичка, розсердившись на пустуна-хлопця (Н.-Лев., І, 1956, 174); В класі нависла важка тиша. В цій тишині дзизнуло перо якогось пустуна, застромлене в парту (Донч., Вибр., 1948, 44); * Образно. Так і дивляться вони [хатки] переляканими очима-віконцями на кручу, так і присіли до землі, щоб часом пустун-вітер не звіяв їх униз… (Коцюб., III, 1956, 43); // Легковажна, нерозважлива людина. Дружба снилась нам коротким сном своїм! Коротким: бо була аж надто романтична В химерних розумах байдужних пустунів (П. Куліш, Вибр.. 1969, 390).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 403.

вгору