ПУСТУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. пустува́ти¹.Сей Корраді знаменитий на всю гімназію своїм пустуванням (Л. Укр., V, 1956, 403); Зачарований гнучкою жінкою й здивований з її підкресленого пустування з якимсь незграбно-важкуватим мужчиною, Саїд Алі стояв, немов уріс у землю (Ле, Міжгір’я, 1953, 16).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 402.