Про УКРЛІТ.ORG

пустотілий

ПУСТОТІ́ЛИЙ, а, е. Який має всередині пустоту, порожнину; порожнистий. На другий день до фундаменту прийшли нові люди, почали виводити на ньому стіни з готових пустотілих шлакоблоків (Минко, Вибр., 1952, 401); Пустотілий гвинт; Пустотіле стебло.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 401.

вгору