ПУСТОТЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. пустотли́вий; // Пустотливий настрій. Після мого від’їзду від Вас.. я був у такому стані напруження, неприродного суму, який інколи вибухав у свавільну радість, в майже дитячу пустотливість (Кол., Терен.., 1959, 140); Жінка Морозенка обережно висовує голову у хвіртку; на кругловидому обличчі її змішалися переляк, настороженість і рештки пустотливості (Стельмах, І, 1962, 261).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 402.