ПУСТО́ТА, и, ж., заст. Пустощі. — А на вулиці що я забула? Іграшки та пустота, та, гляди, станеться, хоч і не зо мною, хоч і аби з ким, яка причина (Кв.-Осн., II, 1956, 27).

ПУСТОТА́, и́, ж.

1. Якість і властивість за знач. пусти́й 1-4. Під шумними фразами ми відчули цілковиту пустоту серця та брак усяких переконань (Фр., XVI, 1955, 355); — Пікнік, бал, маскарад.. Невже ви не почуваєте всеї [всієї] пустоти, всеї нікчемності такого низького, недостойного розумної людини існування? (Хотк., І, 1966, 55); Він твердо переконаний, що Устина рано чи пізно зрозуміє душевну пустоту і нікчемність Марка (Мист., 1, 1959, 15); // Відсутність людей де-небудь. Кругом бори та болота, Туман, туман і пустота. Людей не чуть, не знать і сліду Людської страшної ноги (Шевч., І, 1963, 241).

2. Нічим не заповнений простір. Твій розум не збагне того світового простору, твої очі не проглянуть його пустоти, твоя думка не досягне його краю (Мирний, IV, 1955, 323); Жодна [атомна] частинка не може досягти швидкості більшої, ніж швидкість світла у пустоті (Наука.., 5, 1960, 11).

3. спец. Порожнина всередині чого-небудь суцільного. Про Борщівські печери пишуться дисертації, їх згадують серед найбільших карстових пустот на земній кулі (Рад. Укр., 5.I 1966, 4); В разі виявлення пустот в металі заготовка бракується (Роб. газ., 24.XI 1964, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 401.