ПУСТЕ́ЛЬНО. Присл. до пусте́льний. Освітлене заходом, воно [небо] було й зараз від краю до краю пустельно чистим (Гончар, Таврія, 1952, 84); // у знач. присудк. сл. Тихо було в квартирі, сумно, пустельно (Ряб., Жайворонки, 1957, 220).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 398.