ПУРПУРО́ВИЙ, а, е. Те саме, що пурпу́рний. Дім аргоського царя Агамемнона в Мікенах пишно заквітчаний знадвору, стежка від дверей до брами вистелена пурпуровою тканиною (Л. Укр., II, 1951, 328); На імператриці була пурпурова мантія із золотою каймою (Скл., Святослав, 1959, 152); Серед пурпурової пожежі заходило сонце за снігову шапку Хребти-гори (Фр., III, 1950, 252); За вікном багряніла осінь. Земля красувалася в рум’яних яблуках, янтарних динях, пурпурових помідорах (Дмит., Обпалені.., 1962, 187).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 391.