ПУРНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., розм. Те саме, що пірна́ти. Поплавець, не встигши добре й стати, Пурнає в воду… (Рильський, І, 1946, 275).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 391.