ПУНКТУА́ЛЬНИЙ, а, е. Дуже точний, акуратний. Поспішним кроком подалася [Целя] до пошти, боячись, щоб і так уже не зустріли її понурі погляди і закиди пунктуальної, як машина, пані Грозицької (Фр., II, 1950, 312); — Пішли, люди, — сказав завжди пунктуальний Михайло, — до станції ще далеко (Собко, Звич. життя, 1957, 9); В роботі він — пунктуальний до педантизму (Літ. газ., 14.І 1958, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 389.