ПУЛЬСУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до пульсува́ти. Намацав [старшина] гарячу пульсуючу ранку і міцно затиснув її, щоб не сходити кров’ю (Гончар, І, 1954, 440); Іноді в різних кінцях неба виникають пульсуючі пурпурно-червоні плями (Наука.., 7, 1958, 45); * Образно. Перед очима нашими — неозора просторінь степу, пульсуючі артерії відомих і невідомих доріг (Рад. Укр., 26.ІV 1963, 6).

∆ Пульсу́ючий повітря́но-реакти́вний двигу́н — реактивний двигун, в якому згоряння палива відбувається короткочасними послідовними спалахами; Пульсу́ючий струм — електричний струм постійного напряму, але періодично змінної величини; Пульсу́ючі зо́рі — те саме, що пульса́ри.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 388.