ПУ́ЛЕЧКА, и, ж. Пестл. до пу́лька. — Може, хто пулечку зіб’є або.. пуншу вип’є? — спитався Колесник (Мирний, III, 1954, 289); Варвара Дормидонтівна «пулечку» полюбляла, іноді навіть казала, що та гра в її родині була фамільною (Коз., Листи.., 1967, 109).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 387.