ПУКА́ТИЙ, ПУКА́СТИЙ, а, е, розм.

1. Те саме, що опу́клий 1. Вузький міст пролягав через Рейн. Пукаті понтони насилу втримували на собі тонкий настил (Загреб., Європа. Захід, 1961, 58).

2. Те саме, що вирячкува́тий. Козаки з прихованим недовір’ям дивилися на огрядного пана з сталевими пукатими очима (Тулуб, Людолови, І, 1957, 17); Дивилася одним оком пукаста камбала (Трубл., Вовки.., 1936, 12).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 386.