ПУЗЦЕ́, я́, с. Зменш.-пестл. до пу́зо. — Уявляєш собі, який з мене був солдат? Вже тоді в мене було добре пузце, і фельдфебель упирався в нього коліном, показуючи, як треба затягувати ремінь… (Перв., Материн.. хліб, 1960, 91); Бекас — невеличкий болотяний птах, сіренький, з біленьким на пузці пір’ячком (Вишня, II, 1956, 133).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 386.