ПУЗИ́РИ́ТИСЯ, и́ри́ться, недок. Вкриватися пузирями; здиматися від пузирів. Так лаяти Болото почала [Верша]: — Оце поганая багнюка! Глянь, пузириться як, знечев’я клекотить (Греб., І, 1957, 53); У горняткові пузирився куліш (Кир., Вибр., 1960, 367).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 386.