ПУБЛІ́ЧНО. Присл. до публі́чний 1. Тільки серйозна праця над собою може дати право виступати публічно (Коцюб., III, 1956, 25); Щедрий на обіцянки, Мажара мав необережність публічно пообіцяти найближчим часом відкрити в радгоспі перукарню (Гончар, Тронка, 1963, 117).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 383.