ПУАНСО́Н, а, ч.

1. техн. Робоча частина (звичайно металевий стрижень) деяких штампів та ін. інструментів, що безпосередньо тисне на матеріал, який обробляють або досліджують. Ковані вироби часто оздоблювали [у Київській Русі] карбуванням, що його наносили на поверхню предмета з допомогою ударів молотка по стальному пуансону, який на робочому кінці мав візерунок (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 419).

2. друк. Сталевий штамп з рельєфним дзеркальним зображенням літери, цифри, знака. Для створення друкарського шрифта.. виготовляють спочатку сталевий брусок (пуансон), на одному з торців якого гравірують рельєфне дзеркальне зображення літери (Наука.., 2, 1968, 35).

3. Умовна позначка на географічних картах.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 382.