ПТАША́, а́ти, с. Те саме, що пташеня́. По дібровах трави цвітуть. Співають пташата (Укр.. думи.., 1955, 539); Він обкрутився на одній ніжці, ляснув себе по стегнах з радісним писком пташати (Коцюб., II, 1955, 374); Ідеш, а на землі ніде ногою ступити: гнізда, яйця, голенькі пташата плутаються в траві, одні вже вбираються в пух, а ті лише вилуплюються, пробиваються дзьобиками з шкаралупки до цього світу (Гончар, Тронка, 1963, 31); * Образно. Дорога тут веде струнка.. Допитливого юнака І дівчинку — пташа цікаве (Рильський, III, 1961, 227); * У порівн. Діти, мов пташата, дивилися на нас крізь відхилені двері (Цюпа, На крилах.., 1961, 92).

◊ Жовторо́те пташа́ — те саме, що Жовторо́те пташеня́ (див. пташеня́). — Призначають у середню школу пташа жовтороте, а потім беруться за голови, — бурмотів він сам до себе (Збан., Малин. дзвін, 1958, 150).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 379.