ПСЯ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., діал. Те саме, що псякува́ти. Як приїде чоловік, то вона так псячить чоловіка (Сл. Гр.); О. Антоній.. став Гриця, як то кажуть, псячити. — Ти сякий-такий, маєш мені присягнути від горівки, розумієш! (Март., Тв., 1954, 63).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 378.