ПСИХОПА́Т, а, ч. Людина з психічним розладом, ненормальністю психіки. Геннадій не схотів бути хірургом… Його вабили темні тайники хворого мозку,.. подразнювала його цікавість і чудодійна сила гіпнозу; він шукав також розваг у дивацтвах психопатів (Вол., Місячне срібло, 1961, 17); // розм., лайл. Неврівноважена людина, слова, думки, вчинки якої оцінюються як ненормальні. [Слідчий:] Я не чую! Оглух! Знять наручники з Камо? Ви при розумі? Слухайте! Ви! Психопат! (Лев., Драми.., 1967, 49).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 376.