ПРЯ́НИКОВИЙ, а, е.

1. Прикм. до пря́ник. Пряникове тісто; // Який виготовляє пряники. Пряниковий цех.

2. Випечений з тіста для пряників. Пряниковий коник.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 370.