ПРЯМОВИ́СНИЙ, а, е. Спрямований по вертикалі; вертикальний. Підвісимо на нитці яке-небудь важке тіло, нитка натягнеться вздовж певного напрямку. Цей напрям.. називається вертикальним, або прямовисним, а нитка з тілом — виском (Курс фізики. І, 1957, 56); Вечірнє село оживає. Ще стримлять угору прямовисні стовпи диму. Але потроху вони тануть і тануть (Ю. Янов., І, 1958, 616); // Дуже стрімкий, крутий. На дуже крутих і прямовисних схилах сніг, звичайно, триматися не може. Зате всякі заглибини і площадки завалені ним (Фіз. геогр., 5, 1956, 114); Схили гір кучерявилися густою гривою лісу, але подекуди міжгір’я так звужувалося, що перетворювалося на темну й вогку кам’яну щілину проміж двох прямовисних скель (Тулуб, В степу.., 1964, 120).

Прямови́сна лі́нія — вертикаль. Прямовисна лінія, що проходить через око спостерігача, перетинає небесну сферу в точці зеніту (Астр., 1956, 17).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 368.