ПРЯ́ДИВО, а, с.

1. Волокно конопель, льону, бавовни, вовни і т. ін., приготовлене для прядіння. Як заробить [Мотря] конопель, — то й добре. Помочить їх, висушить, витіпа: костриця на топливо, волокно на прядиво (Мирний, І, 1949, 140); Як повіє завірюха,.. Я сховаю веретенце, Гребінь, прядиво і днище (Щог., Поезії, 1958, 254); Взимку разом з іншими [дівчатами] пряла [Наталка], тіпала прядиво, чесала вовну (Добр., Очак. розмир, 1965, 24).

2. Те само, що пря́жа 1. [Микола:] Не маєш де мотузка? [Анна:] Не маю. От на тобі прядива та виплети собі (Фр., IX, 1952, 131); [Принцеса:] У мене там, у замковій світлиці, мережанок багато срібно-злотих і прядива й серпанків —.. мальованку майстерну вам вишию на цеховий значок (Л. Укр., II, 1951, 213); * Образно. Довкола повно сонця, і на луках біліє прядиво бабиного літа (Кучер, Чорноморці, 1956, 151); * У порівн. «Бабине літо» висіло по віттях, як прядиво (Л. Укр., III, 1952, 638); В чорній руці хана м’яка, мов прядиво, коса, а шабля занесена над головою (Тют., Вир, 1964, 473).

3. Те саме, що пряді́ння 1. Настала осінь.. Зінька з Настею та Соломією взялися за прядиво (Н.-Лев., VI, 1966, 348); — Ночі самотні.. мушу висиджувать я. Прядивом я намагалась дрімоту важку розігнати (Зеров, Вибр., 1966, 293); Вона кинула прядиво, засвітила від печі каганець у полив’яній мисці і знову взялася за прядиво (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 486).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 365.