ПРЯ, і, ж., заст., книжн.

1. Спір, змагання. Став Гус перед ними! І окинув нечестивих Орліми очима.. «Чого мене — Чи на прю позвали? Чи дивиться на кайдани?..» (Шевч., І, 1963, 267); Мислителів найбільших і поетів На прю відважно викликала ти [Леся Українка] (Рильський, Зим. записи, 1964, 56).

2. Боротьба, бій, борня. Мільйони в бій, в останню прю Хто поведе? (Л. Укр., І, 1951, 468).

Става́ти (ста́ти) на прю — вступати в боротьбу з ким-, чим-небудь. Кров кипить… Ставай на прю! Хто відважний? Згинь же, вороже проклятий! (Вороний, Вибр., 1959, 143); На прю ми стали проти царства тьми (Рильський, II, 1960, 183).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 364.