ПРУ́ЖНО. Присл. до пру́жни́й 1, 3-5. Гнулися молоді деревця, чіпляючись за збрую і фаетон. Деякі з них потім пружно розпрямляли свої гілочки (Шиян, Гроза.., 1956, 24); Бачим: по тихому морю два змії пливуть велетенські.. І, вигинаючись пружно, до берега поряд простують (Зеров, Вибр., 1966, 243); Евакуація. Весь день Щорс ходить пружно по перону (Шер., Дорога.., 1957, 145); Вітер пружно напинав прапори (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 362.