ПРУЖИ́НА, и, ж.

1. Гнучка, пругка металева (перев. із сталі) смужка або спіраль, яка протидіє тискові і часто використовується як деталь механізму. [Петро:] Хіба взяти рушницю, надушити пружину і — прощай навіки думки, лихі надії!.. (Мирний, V, 1955, 180); Надя.. хотіла випробувати пругкість пружин, — сиділа на канапці і гойдалася (Л. Укр., III, 1952, 500); Павло вийняв годинника, послухав його хід, приклавши до вуха. Підкрутив пружину (Кучер, Голод, 1961, 267); Для кращого пристосування робочих органів до рельєфу поля на штангах культиватора послаблюють пружини (Колг. Укр., 4, 1959, 12); * Образно. Годинник ішов навдивовижу справно, а ось пружина їхнього життя почала давати перебої (Дмит., Розлука, 1957, 44); * У порівн. Ноги, немов металеві пружини, безупинно і рівно стукають в землю (Коцюб., II, 1955, 241); Вона.. раптом розігнулася пружиною і жбурнула гранату у бік ворога (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 187).

◊ Як (мов, на́че і т. ін.) на пружи́нах (на пружи́ні) — пружно, швидко, енергійно. Самієв, підскочивши, як на пружинах, енергійно махнув кулачком офіцерам-артилеристам: давай (Гончар, III, 1959, 450); Ще раз крутнувшись перед дзеркалом, він, мов на пружинах, вийшов з хати (Стельмах, Хліб.., 1959, 324); Голос пані Бровко підскочив угору, як на пружині (Вільде, Сестри.., 1958, 417).

2. перен. Рушійна сила, причина чого-небудь. Боротьба [з природою] вироблювала силу, смілість.. народу, була підставою й пружиною його сильного, свобідного громадського ладу (Фр., VI, 1951, 23); Можливо, Шульга мітить на його місце посадити Нерчина?.. В усьому Куцевич готовий був вбачати потайні пружини (Рибак, Час.., 1960, 798); У цілому в перших трьох розділах поеми [«Гайдамаки» Т. Г. Шевченка].. розкриті основні соціальні пружини повстання — жахливе пригнічення трудящих пануючими класами (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 93).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 360.