ПРОЇ́ХАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прої́хати; // прої́хано, безос. присудк. сл. Ковзаючи на колінах, витолочив [Йонька] такий слід, ніби возом проїхано (Тют., Вир, 1964, 437); Ще й те додавало Даринці сили, що вже геть більше як половину дороги проїхано (Вирган, В розп. літа, 1959, 272).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 190.