ПРОЇЖДЖА́ТИСЯ1, а́юся, а́єшся і ПРОЇЗДИ́ТИСЯ, їжджу́ся, їзди́шся, недок., ПРОЇ́ХАТИСЯ, ї́дуся, ї́дешся, док.
1. Їздити куди-небудь (перев. на прогулянку). Частісінько з панами проїжджалась [Мелася] і заїздила до Захарія (Кв.-Осн., II, 1956, 373); Мама розказувала нам, як вони їздили, яка тепер дорога гарна — хоч котися! — яка вона рада, що проїхалася в санях по снігу (Мирний, IV, 1955, 342); — До нас приїхали? — То так, — думка до Березівського району проїхатись (Вишня, І, 1956, 369); // перев. док., перен., розм. Не втриматися на гладкій, слизькій поверхні; сковзнутися.
◊ Прої́хатися на ворони́х — не бути обраним кудись. — Як доходить діло до звітно-виборних зборів, то не їсть і не п’є тоді Кіндрат Дорофійович. Не хоче, як кажуть, проїхатися на вороних (Логв., Літа.., 1960, 47).
2. тільки док., по кому — чому, перен., розм. Ударити кого-небудь. Чаплія проїхалася по жандармському начальникові ще двічі.. Ноги в Шроппа підкосилися, і він почав осідати (Коз., Блискавка, 1962, 192); // Сказати що-небудь неприємне на чиюсь адресу (звичайно побіжно, між іншим); висміяти когось, щось. — Аркадію Аркадійовичу, а кого ж там критикувати?.. — Можете по санітарках, по прибиральницях проїхатись, — пояснив директор. — Ударте й мене за те, що й досі не збудував нового корпусу (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 107).
ПРОЇЖДЖА́ТИСЯ2, а́юся, а́єшся і рідко ПРОЇ́ЖДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРОЇ́ЗДИТИСЯ, ї́жджуся, ї́здишся, док.
1. перев. недок. Їздити (звичайно верхи на коні) туди й назад (для розваги, прогулянки і т. ін.). — Коли я не вмію їздити верхи, — сказала Олеся. — Ми вас вивчимо, — сказав Казанцев. — Попросимо других городянських дам, дамо свої коні та будемо проїжджатись юрбою верхи (Н.-Лев., III, 1956, 137); Перед селом, яке стояло на колінах, проїжджувався жандармський ротмістр і кричав: — Будете стояти цілу добу, поки заводіїв не вкажете! (Драч, Іду.., 1970, 129).
2. тільки док., також у сполуч. із сл. даремно, дурно, марно і т. ін. Нерозумно витратитися на їзду або згаяти час, їздячи. — Ото, мамо! Тільки дурно проїздилась в Блошинці до управителя (Н.-Лев., IV, 1956, 46).
3. тільки недок. Пас. до проїжджа́ти2 1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 189.