ПРОІРЖА́ВИТИ, ить; мн. проіржа́влять; і ПРОРЖАВИ́ТИ, и́ть; мн. проржавля́ть; док., перех., безос. Вкрити іржею.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 187.