ПРОІНСТРУКТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Дати кому-небудь інструкції, керівні вказівки. Хома, не гаючись, проінструктував їздових, як їм належить триматись (Гончар, III, 1959, 357).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 187.