ПРОЯВЛЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., ПРОЯВИ́ТИСЯ, я́виться; мн. проя́вляться; док.

1. Виявлятися, ставати помітним (про якості, властивості, почуття і т. ін.). Риси нової людини, людини комуністичного суспільства, проявляються в славних ділах мільйонів трудящих (Рад. Укр., 22.II 1954, 2); Дорожчими ставали Чернишеві його бойові товариші. Це почуття побратимства, мабуть, сповнювало й інших бійців, проявляючись все виразніше і нестримніше, чим менше їх ставало (Гончар, III, 1959, 125); Давно вже тліло в душах незадоволення Марусяком, лиш не було моменту тому проявитися (Хотк., II, 1966, 213); Після виходу з в’язниці він покаявся і пішов служкою в Лавру, де й проявився в нього видатний малярський талант (Смолич, Мир.., 1958, 12); У високих декоративних якостях кептарів проявився тонкий художній смак українського народу (Нар. тв. та етн., 1, 1965, 64).

2. фот. Ставати видимим під дією проявника (про зображення на плівці, пластинці, папері і т. ін.). Знімок проявився дуже виразно.

3. заст. З’являтися. Давно-давно тому назад в брянських лісах проявився лев (Укр.. казки, легенди.., 1957, 42); Марина безслідно зникла, пропала.., чи не подалась, бува, на вільні степи, бо де-небудь би проявилася (Мирний, IV, 1955, 237).

4. тільки недок. Пас. до проявля́ти 2.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 356.