ПРОЩУ́ПУВАТИСЯ, ується, недок.

1. Відчуватися, виявлятися при прощупуванні. Хлопчику стало гірше. Підвищилась температура, пульс ледве прощупувався (Коп., Земля.., 1957, 96); — Тоню, а що це може бути? Малярія? — знепокоєно спитала Марина. — Напевно. Хоч селезінка не прощупується. Покладемо в постіль, дослідимо (Головко, І, 1957, 467).

2. Пас. до прощу́пувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 355.