ПРОЩА́ЛЬНИК, а, ч., заст. Козак, що влаштовував прощальну гулянку перед тим, як іти в ченці. Прощається з світом Покута. Хутко зачиниться за ним брама Межигірського Спаса й навіки козака сховає чернецька ряса. Пийте до дна, щоб і за ваші окаянні душі помолився в монастирі прощальник! (Панч, Гомон. Україна, 1954, 97).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 353.