ПРОШАМОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док.

1. неперех. Видати шамотіння. Зарябіла на воді широка стежка,.. прошамотів прибережний верболіз (Коз., Вісімсот.., 1953, 59).

2. неперех. Пройти, пролетіти з шамотінням. Сова прошамотіла на своїх м’яких крилах (Дн. Чайка, Тв., 1960, 88).

3. перех., розм. Сказати тихо, прошепотіти. — Чого тобі треба, хлопче? — прошамотіла стара (Перв., Материн.. хліб, 1960, 16).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 349.