ПРОЧУТИ́ТИСЯ, учу́ся, у́тишся, док., розм., рідко. Прийти до пам’яті. Устань, устань, милая, прочутися, На своїй колясочці прокотися (Чуб., V, 1874, 52),

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 348.