ПРОЧО́ВГАТИ, аю, аєш, док., розм.

1. перех. Протерти підошву, взуття і т. ін.; протоптати.

2. перех. Зіпсувати тривалим ходінням, танцями. Прочовгати підлогу.

3. неперех. Пройти, човгаючи. Старий Лейба прочовгав пантофлями з чайником у руці (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 129).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 348.