ПРОЧВАЛА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм.

1. Повільно пройти, проїхати. Спустілим скотним двором мовчазно прочвалало двоє літніх людей — жінка і сутулий чолов’яга (Вол., Місячне срібло, 1961, 276).

2. Повільно йти, їхати якийсь час; повільно пройти, проїхати якусь відстань. Прочвалавши двадцять тисяч кілометрів по різних географічних довготах, спинились кінь з Султаном на тому ж місці, звідки три з половиною роки тому рушили в похід до Тихого океану (Довж., I, 1958, 77).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 345.