ПРОЦЕДУ́РА, и, ж.

1. Офіційно встановлений чи узвичаєний порядок здійснення, виконання або оформлення чого-небудь. При вислухуванні підсудних і свідків держався він дуже стримано, питань майже зовсім не задавав, а лише пильнував формального боку процедури (Фр., VI, 1951, 268); Процедура формального опитування закінчилася (Сміл., Сад, 1952, 226); Ми не встигли побачити процедури спускання брига на воду (Ю. Янов., II, 1958, 149); Дипломатична процедура; // розм. Ряд яких-небудь дій, хід виконання чого-небудь. За годину нова партія проробила процедуру з лазнею та з переодяганням, і тоді всіх комунарів повели до їдальні (Мик., II, 1957, 440); По-різному минатиме цей день у людей.., а у Тоні він мине за не зовсім звичайною процедурою: купає з чабанами овець (Гончар, Тронка, 1963, 318).

2. Лікувальний захід, перев. призначений лікарем. Роблять вприскування йодоформу. Се процедура довга (Л. Укр., V, 1956, 195); Остогидло мені вже оце госпітальне ліжко, оці процедури та режими (Гончар, III, 1959, 296); Морські купання — дуже сильна кліматична процедура, тому використовувати її потрібно обережно (Наука.., 1, 1973, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 343.