ПРОЦВІТА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до процвіта́ти 1, 2. Створення, поряд з могутньою промисловістю, процвітаючого, всебічно розвинутого і високопродуктивного сільського господарства — обов’язкова умова побудови комунізму (Програма КПРС, 1961, 66); Порт-Рояль — один з молодих і найбільш ділових портів Америки з безліччю торгових складів і крамниць, з процвітаючими купцями (Знання.., 3, 1967, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 343.