ПРО́ХОЛОДЬ, і, ж., поет. Те саме, що прохоло́да. Війне, повіє світло-ніжна й свіжа.. прохолодь з мостів (Ус., Дорогами.., 1951, 72).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 341.