ПРОХО́ДОМ, присл., розм. По дорозі, мимохідь. Тут би вони й стали його розпитувати, чи тут проходом, чи постоєм? (Кв.-Осн., II, 1956, 17); — Може, вони [козаки] в інше місце, та тільки проходом пройшли через Князівку? (Головко, II, 1957, 295).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 340.