ПРОХОДЖА́ЛИЙ, рідко ПРОХОЖА́ЛИЙ, а, е, розм.

1. Те саме, що прохо́жий 1. [Василина:] О, а це ж що за почвара сидить під хатою? [Тиміш:] Я собі прохожала людина: сів трохи спочити (Вас., III, 1960, 67).

2. у знач. ім. проходжа́лий, прохожа́лий, лого, ч.; проходжа́ла, прохожа́ла, лої, ж. Те саме, що прохо́жий 2. Кватирочку відчиняють [діти], проходжалого питають: «Чи не бачили ви нашої матері?» (Барв., Опов.., 1902, 483); [Зацвіліховський:] Що ти за чоловік? [Чужестранець:] Я прохожалий (Кост., І, 1967, 220).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 337.