ПРОФЕСІОНА́Л, а, ч. Той, хто зробив яке-небудь заняття предметом своєї постійної діяльності, своєю професією. Дуже талановиті і обдаровані [італійські] актори працювали нероздільно з неакторами, і часом не розбереш, хто кращий — професіонал чи непрофесіонал (Довж., III, 1960, 142); Виготовленням залізних виробів займались у стародавній Русі професіонали-ковалі (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 414); Розмах діяльності російської частини ЦК вимагав великої кількості працівників. А їх якраз не вистачало. Це й викликало потребу направити до Києва сім’ю видатних революціонерів-професіоналів Ульянових (Укр. іст. ж., 2, 1960, 93); // чого. Добрий фахівець, знавець своєї справи. Вони бігли, як старі фронтовики, пригнувшись, петляючи, відстрелюючись, повзучи, це були професіонали військової справи (Ю. Янов., II, 1958, 220).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 332.