ПРОФАНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех., книжн. Піддавати профанації. — Пішовши звідси, ви тим самим складете зброю, визнаєте свою неспроможність довести, що Каргат профанує техніку (Шовк., Інженери, 1956, 225); Несмак у поезії є шкідливим і небезпечним насамперед тим, що профанує ідеї, принижує або й викривляє їх незалежно від найкращих задумів автора (Рад. літ-во, 2, 1965, 18).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 331.